З 10 березня поновила свою роботу служба супроводження людей з вадами зору у Харкові. Виділені кошти не покривають потреби у супроводжені до кінця року, але сподіваємось на те, що за наслідками півріччя будуть виділені додаткові кошті.
Під час вимушеної перерви в роботі цього року, як ніколи, активно відзначились деякі споживачі служби супроводження. Були написані листи зі скаргами як у місцеві, так і центральні органи влади, у поліцію, тощо. На деякі листи довелося відповідати і нам, зокрема «побували на допиті» у слідчих Дзержинського, а потім і Московського району поліції. Дізнались багато нового про себе, працівників виконкому та казначейства. Виявилося, зокрема, що у 2014 році, коли Центр незрячих не отримав жодної копійки від міської влади на реалізацію проектів і роботу служби супроводження, а ми своїми силами забезпечили роботу Центру і навіть допомагали районним відділам субсидій, підбираючи для них помічників із числа безробітних, та взявши на себе весь тягар обліку, звітності та іншого, ми, виявляється, отримували мінімум по 10 тисяч гривень заробітної плати на кожного, вкрали разом з посадовцями казначейства і міської ради понад півтора мільйона гривень.
Так, ми розуміємо, звичайно, що нісенітниці пише не зовсім здорова людина, насмикавши якісь цифри з невідомих джерел. Але коли в тебе заплановано безліч справ і ти розумієш, що сьогодні все зробити не встигнеш, а тобі ще телефонують з поліції та просять під’їхати і надати потрібну інформацію і пояснення – важко втамувати обурення. Дуже важко. Та ще коли згадуєш, що через повну відсутність фінансування ми змушені були не лише безкоштовно працювати, а ще й сплачувати з власних статків за телефони Центру, оренду та інше, а от дітей влітку вже ні за що було оздоровлювати – хотілося просто облишити центр і той хрест, який ми несли незрозуміло чому і для чого. Вже, фактично, відмовились від участі у конкурсі соціальних проектів, пояснили причини, отримали розуміння від партнерів з міської ради, з якими співпрацюємо ще з 2000 року. Мали також розмову безпосередньо з заступником міського голови Світланою Олександрівною Горбуновою-Рубан, яка також поставилась з розумінням, але порадила не квапитись із рішенням і пообіцяла сприяти тому, щоб Центр фінансувався хоча б на тому рівні, який би не вимагав нас витрачати власні кошти. Обіцянку вона виконала, на оренду приміщення і його ремонт коштів немає, але вперше за останні роки ми будемо отримувати зарплату. Не весь рік, а лише 4-6 місяців, але це вже дуже непогано, так що оренду і поточні витрати ми якось витримаємо. Та й наш «Лемур», можливо, зможе грошенят на який-неякий ремонт підкинути, щоб хоча б плитка зі стелі на голову не падала.