Коротко. Незряча дитина може бігати, ловити й кидати м'яч разом з іншими дітьми. Їй потрібні звук замість картинки, зрозумілі межі майданчика й трохи підготовки. Нижче — як підготувати місце, який м'яч обрати за віком і вісім ігор, які легко провести вдома, у садку чи на уроці фізкультури.
Навіщо незрячій дитині рухливі ігри
Зрячі діти вчаться рухатися, підглядаючи за іншими. Незрячій дитині цей шлях закритий, тож навички, які зрячі отримують «самі», їй доводиться набувати свідомо. Гра з м'ячем, що звучить, тренує саме те, що найбільше знадобиться в житті:
- слух як орієнтир — визначати, звідки летить чи котиться м'яч, як далеко він і як швидко рухається;
- координацію й рівновагу — особливо важливо, якщо дитина змалку мало рухалася;
- сміливість у просторі — знайомий майданчик перестає лякати, і дитина впевненіше ходить і бігає;
- спілкування — гра в команді з однолітками, зокрема зрячими, дає те, чого не дадуть жодні вправи наодинці.
Безпека понад усе
- Порадьтеся з лікарем. За деяких захворювань очей офтальмолог може обмежити стрибки, різкі нахили голови, удари чи підняття ваги. Спитайте заздалегідь, що дитині можна, і добирайте ігри під ці обмеження.
- Рівна поверхня без перешкод. Приберіть усе, об що можна спіткнутися чи вдаритися: меблі з гострими кутами, гілки, ями, пеньки.
- Жодних зіткнень. Обирайте ігри, де діти не бігають хаотично назустріч одне одному. Якщо біжать кілька гравців — то в одному напрямку або кожен своєю доріжкою.
- М'яч за віком. Малюкам і новачкам — легкий і м'який м'яч: якщо влучить в обличчя, нічого страшного не станеться. Важчі й твердіші м'ячі — коли дитина вже впевнено ловить.
- Дозуйте навантаження. Гра «на слух» вимагає постійної уваги, тож незряча дитина втомлюється швидше, ніж здається. Робіть паузи й закінчуйте гру, поки всім ще цікаво.
Як підготувати майданчик
- Межі, які можна відчути. Натягніть шнур по краю, покладіть гумові доріжки чи килимки або скористайтеся межею між травою й асфальтом. Для слабозорих дітей додайте яскраві контрастні стрічки.
- Знайомство перед грою. Дайте дитині обійти майданчик, торкнутися воріт, цілі, м'яча. Знайомий простір — половина впевненості.
- Тиша й домовлені сигнали. Під час гри всі, хто не грає, мовчать — інакше м'яча не чути. Домовтеся про сигнали ведучого: наприклад, один свисток — старт, два довгі — стоп.
- Звук на рівні обличчя. Сигнал цілі чи ведучого найкраще чути, коли джерело звуку приблизно на висоті голови дитини. На вулиці зважайте на вітер — він відносить звук.
Який звуковий м'яч обрати
Головне правило: м'яч має звучати весь час, поки рухається, і звук має бути чітким. Усередині — дзвіночки, брязкальця або електронний біпер.
- Для малюків і перших ігор: гримлячий м'ячик 7,5 см, м'який м'яч з піни Petito Foam, м'який дзвінкий м'яч — легкі й не болять, якщо влучать.
- Для дошкільнят і молодших школярів: Petito ball 13 см, гумовий Rubber Bell Ball, Medino Bell Ball для волейболу й баскетболу, баскетбольний м'яч розміру 5.
- Для футболу: Soccer Bell Ball або гучніший гримлячий Firestorm; для змагань — Blue Flame за правилами IBSA.
- Для голболу: почніть з міні-м'яча 65 мм для вправ руками, далі — офіційний м'яч 1,25 кг і маска.
- Набір для класу чи табору: набір для активного спорту Handi Life Sport — кілька м'ячів і приладдя одразу.
Усі м'ячі — у розділі «Звукові м'ячі». Для слабозорих дітей зважайте й на колір: яскравий м'яч, контрастний до підлоги чи трави, видно краще.
Ігри для дошкільнят
«Знайди м'ячик»
Дорослий тихо ховає дзвінкий м'яч у кімнаті чи на майданчику й легенько його струшує. Дитина йде на звук і шукає. Почніть з простого — м'яч на підлозі за кілька кроків попереду, — потім ховайте праворуч, ліворуч, позаду. Гра вчить точно визначати, звідки лунає звук.
«Котимо одне одному»
Сядьте на підлогу навпроти дитини, ноги розставте «воротами». Котіть м'яч по підлозі, дитина ловить і котить назад. Поступово збільшуйте відстань і швидкість. Це перша гра для малюка, який ще боїться м'яча.
«Дзвіночок тікає»
Дорослий повільно відходить з дзвіночком чи дзвінким м'ячем у руці, а дитина йде або біжить на звук і намагається наздогнати. Темп спокійний: важлива не швидкість, а точний напрямок. Можна підказувати: «трохи правіше».
«Влуч у ціль»
Потрібна ціль, що відповідає звуком: бубон, підвішений на рівні грудей дитини, або відро з дзвіночком. Ведучий постукує по цілі, дитина запам'ятовує, звідки звук, і кидає м'яч. Влучила — ціль дзвенить, і це найкраща нагорода. Не влучила — підійдіть разом і помацайте ціль, щоб відчути відстань.
Ігри для молодших школярів
«Гарячий м'яч»
Діти стоять у колі пліч-о-пліч і якнайшвидше передають дзвінкий м'яч сусідові. Хто впустив — вибуває. Незрячому гравцеві покажіть, як тримати руки напоготові — долонями вгору перед собою, а сусідам поясніть, що м'яч треба вкладати просто в руки.
«М'яч наздоганяє м'яч»
Те саме коло, але два м'ячі, що звучать по-різному. Їх починають передавати по колу з двох протилежних місць, і завдання — щоб один м'яч «наздогнав» другий. Передавати можна лише з рук у руки, не кидаючи.
«Перекоти за лінію»
Дві команди сидять або стоять на колінах навпроти одна одної за тактильними лініями. Гравці котять дзвінкий м'яч по підлозі, намагаючись провести його за лінію суперника, а ті ловлять на слух. Це спрощений голбол, після якого легко перейти до справжньої гри.
«Пари»
Діти грають парами: зрячий і незрячий або слабозорий і незрячий. Пара разом виконує завдання — прокотити м'яч змійкою між орієнтирами чи передати його десять разів без падіння. Так і зрячі діти вчаться грати поруч з незрячими.
Коли грають разом зрячі й незрячі діти
- Зрячим гравцям можна зав'язати очі пов'язкою чи маскою — тоді всі в рівних умовах, і це ще й весело.
- Розподіляйте незрячих гравців рівномірно між командами.
- Домовтеся, що підглядати й обманювати не можна: для незрячої дитини чесна гра — питання довіри.
- Ведучий стоїть там, куди біжать діти, і голосом підказує напрямок.
Що далі: спорт для незрячих
Дитина, яка вільно ловить і котить дзвінкий м'яч, готова до справжніх паралімпійських видів спорту: голболу, футболу сліпих, шоудауну. Для спокійнішої гри підійде бочча — читайте статтю «Бочча для сліпих».
Часті запитання
З якого віку можна грати зі звуковим м'ячем?
З перших місяців: легкий гримлячий м'ячик малюк може тримати, трясти й шукати на звук. Ігри з кидками й ловом — зазвичай з 3–4 років, коли дитина впевнено ходить.
Чим відрізняються м'ячі з дзвіночками, брязкальцями й біпером?
Дзвіночки звучать, лише поки м'яч рухається, — так у більшості ігрових і спортивних м'ячів. Брязкальця гримлять гучніше й нижче, їх добре чути на вулиці. Електронний біпер звучить безперервно, навіть коли м'яч лежить: його легше знайти, але потрібні батарейки.
Чи можна грати зі слабозорою дитиною звичайним м'ячем?
Можна, якщо вона добре бачить яскравий контрастний м'яч. Але звуковий м'яч дає додаткову підказку й робить гру безпечнішою, особливо в сутінках чи в залі з поганим світлом.
Що робити, якщо дитина боїться м'яча?
Почніть з м'якого легкого м'яча і з гри, де його котять по підлозі, а не кидають. Дайте дитині спершу самій потримати й потрусити м'яч, послухати, як він звучить. Страх минає, коли м'яч стає знайомим.